Тому російські царі видавали укази про заборону приймати на Січ тих хто тікав сюди і від російських панів. Але це не впливало.
Сюди продовжували приходити прості люди, які шукали притулку і захисту від переслідувачів. З часом, коли російський царат наклав заборони, а потім і знищив Запорізьку Січ, захист набагато зменшився.
Але довіра до Запорізької Січі, Запорізької землі не зменшилася.
Тому коли під час більшовицького перевороту в.Санкт-Петербурзі в 1917р, росіяни–ленінці влаштували бойню власному народу, громадянську війну, було гоніння і на родину Філіпових.
Рід Філіпових, тікаючи від землячків переслідувачів шукав притулку в південних землях, близьких до Запорізької Січі.
Але їх землячки протягли руки і до домівок наших дідів, батьків на Запоріжжя.
Мордували родини і наших предків, доводили до втрати розуму. Наш рід змушений був ховатися на власній землі.
Ось при таких обставинах, і знайшли один одного Григорій Федорович Сиваш і Марія Філіпова.
Та система не зуміла їх ні знищити ні висилити в ті краї куди їхні діти виїхали добровільно.
В тій системі всі ми були на обліку. Про нас і наших батьків каральна система держави, знала більше ніж ми здогадувалися.
В мене виникла думка, що система не зуміла згноїти мого батька в Біробіджані, Григорія Федоровича зловити і вислати ближче до нього. А ось сина Віктора вирішила «послати на роботу» за направленням туди де повинен був бути висланий його батько.

Така доля могла бути і зі мною. Вважаю, що мені допомогли добре навчання, вищі сили і те, що в інституті я попав в навчальний експеримент Хрущова і я за направленням в 1964 році поїхав на роботу в м. Київ.
Але з мого випуску багато хлопців і дівчат направили на роботу в захолусті глибинки Росії.
В машинобудівному інституті Запоріжжя вчилися, переважно, ті хто був родом і жив в Запорізській області і ближче до неї. Тепер частина хлопців і дівчат намагалися повернутися назад з тих далеких країв. Багатьом це вдалося.

Дочку Марії Іванівної Обіход, Тамару, після закінчення київського технікуму відправили на роботу в Тюменську область.
Батьки доклали великих зусиль, щоб повернути її в Мелітополь.

При попередній державі, влада, засоби масової інформації багато уваги звертали і повідомляли, що ось раніше до перевороту в Росії і в капіталістичних країнах, одружували хлопців і дівчат по розрахунку, за примусом батьків, не звертаючи уваги чи кохають вони одне одного.
В радянській державі, дійсно хлопці і дівчата, переважно, одружувалися в випадках, коли один одному сподобалися.
Дуже часто одруження відбувалися швидкоплинно. Як казали з першого погляду і не знаючи один одного в життєвих ситуаціях на довшому відрізку часу. Молоді люди починали самостійне життя разом. Наштовхувалися на безліч питань, які кожен розумів по своєму.