Бувша дружина бачила на власні очі, як після 1945 року звіріли кгбісти і нищили в їх селі воїнів УПА. По декілька днів трупи лежали в центрі села. Забороняли їх забирати і хоронити, а щоб більше залякати селян, зганяли людей дивитися на них.

Для тієї звірячої московської влади, родини це ніщо. Коли дружину М.І.Калініна, Всесоюзного старости, посадили до в’язниці, то «староста» навіть не намагався її захистити. Боявся за власну шкуру.

Марія Іванівна Обіход ще до переїзду чаклунки в наш будинок підтримувала зв’язки з нею. Якось приїхала Надя до батька, а його немає дома, Сусіди сказали їй, що він в чаклунки в Тарасівці.
Так називали центральну частину села. Вона не дочекалася його і пішла туди, а там застала і Марію. Їй чаклунка щось шила.

Микола вів подвійну гру. З одного боку всіх нас ніби підговорював проти чаклунки, а сам навіть перевозив її в наш родовий будинок, з його одкровень в «Одісеї».
Але перед богом за все приходиться відповідати. Тому тепер, з повідомлення Наді, і витіснили його злочинці з його дачі і погрожують йому.
Вважаю, що на міцність, в наших сім`ях, внесла негатив і чаклунка, нова дружина батька. Яка насміялася і над ним, відокремивши його від роду, і на кладовищі, і на тому світі.
Коли не стало мами, Микола, брат, зробив все щоб пересварити нас усіх між собою і з батьком і сам не їздив до батька.
Тому з рідні і не було кому організувати похорони нашого батька біля могил його батьків Петра Андрійовича, матері Федори Іванівни і дружини Ольги Петрівни.
Тракторист приїхав копати яму біля дружини Ольги Петрівни, але під надуманим приводом,що там неможна було викопати могилу для батька, чаклунка дала вказівку хоронити в протилежному боці кладовища далі від його родини.

З слів племінниць Тамари і Люди, тепер майже через 10 років після смерті батька, Микола хоче ініціювати, щоб повернути подвір`я і нашу хату, так як вона продана протизаконно, і перезахоронити батька рядом з нашим родом.
Кажуть дорога ложка до обіду.

Під особливим обстрілом, з різних боків, була моя сім`я.
Багато хто заздрив моїм успіхам на роботі і в житті.
І діяли, як в тому анекдоті, коли заздра людина побачила багато яблук. З`їсти всі не могла, забрати теж не могла, то, щоб нікому не дісталися, вирішила понадкушувати їх. По принципу сам не гам і другому не дам.

Мама, як віруюча людина, часто нам говорили, що на небі бог.
Почався період запуску штучних супутників землі, але мама не вірили, що таке відбувається. Одного разу ми всі були дома в селі. Почало вечоріти. Я побачив, що в небі летів супутник і показав його мамі.