Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 6 декабря 2022
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Введите страницу      

Начало 120 страницы

Не зважаючи на підлості, які він робив мені, Сивашу Івану Івановичу, в останні дні свого життя, мабуть усвідомив це, і в лікарні Сиваш Микола сказав Марії Лінченко «Як помру подзвони Івану, може приїде на похорон.»

Марія Лінченко з другим чоловіком Володимиром в селі Холодна Балка, Боляєвського району, Одеської області купили хату. Село розташоване за 20 км. від Одеси.
Света хотіла завезти домовину батька в свою квартиру, щоб попрощатися з батьком вдома, але так як Микола в Світлани не жив, священник рекомендував не завозити туди, а відразу, з моргу завезти в церкву села Холодна Балка.
Там його прах відспівали.
З церкви Сиваша Миколу Івановича похоронили на цвинтарі (гробках, як казали в Тарасівці) села Холодна Балка.
На похороні були присутні 10 чоловік, Света, Марія, її чоловік Володимир, я, чоловік Світлани Андрій, діти Павло і Саша, знайомі Свети.
Для мене залишилося невідомо, чому одесити, батьки Андрія не прийшли попрощатися і провести в останню дорогу свата Миколу, батька Світлани, яка народила їм славних внуків Павла і Сашу.
По телефону виразили співчуття Светі Тамара (Обіход) Остапенко, Михайло Сиваш, Іра Стамболійська з Софії.
Володимир Сиваш не знав, що помер дядя Коля, так як їздив на річницю смерті батька дружини Іри.
Телефонний зв'язок з ним був відсутній і я не зміг з ним зв’язатися.
Після похорону Сиваша Миколи я, Марія Лінченко і періодично до нас приєднувалася дочка Світлана Горліцина, намагалися пригадати той шлях життя Миколи, який перехрещувався, або ішов паралельно з нами.
В день, після його похорону ми намагалися згадати щось приємне, що залишилося після нього в наших серцях і спогадах.
Але все згадувалося неприємне, його постійні інтриги в роду, конфлікти, безпідставні звинувачення ним всіх близьких, які оточували його. Його коварність, підлість, хамство до рідних яке залишалося до останніх днів його життя
Марія згадувала, як він постійно тероризував її, постійно звинувачував в тому чого не було. Не давав в сім`ю свою зарплату і відбирав Маріїну зарплату і вона вимушена була рахувати копійки і їздити до своїх батьків в cело Біленьке, під Запоріжжям, за продуктами, щоб утримувати сім`ю і дитину.
Як він постійно принижува її тітку Марію Василівну Бабак.
Іншого звернення, як жирна свиня, і далі не літературні слова, в нього до тітки не було.
Света згадувала, як він намагався приводити до неї різних жінок, з якими він мав стосунки.

Згадки про Миколу переходили на батьків Сиваша Івана Петровича і Ольгу Петрівну.
Якщо згадували батькову жадність, то за маму Марія годинами говорила про її доброту, чесність, добропорядність, розум, теплоту в стосунках.
Як казала Марія: «Ваша мама була дуже мудра жінка».

Конец 120 страницы

Введите страницу      

Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.