Причому, найгустіше були заселені Самарська і Протовчанська паланки. Ці землі були багаті лісами, зрошені двома добрими  річками. Оріллю і Самарою, і безліччю озер, захищені плавнями й порогами Дніпра, значно віддалені від татарських аулів і тому були заселені найбільше.
Найменш заселеними були східні околиці Запоріжжя, Кальміуська і  Прогноївська паланки.
Східна окраїна запорізьких земель межувала з аулами ногайських татар і лише незначною мірою захищалися річкою Кінською.
Ріст чисельності козацтва, зосереджене в його руках зброї, зокрема гармат, створювали передумови для застосування постійних укріплених поселень-засік, городків, січей.
Вітя, я перемалював цю карту, щоб показати, що орди проживали на території сьогоднішньої нашої місцевості.
І якщо говорити, що прізвище Сиваш могло прийти в нашу місцевість з Криму, то в цьому ніякої складності не могло бути. Тим більше, що назва озеро Сиваш фігурувало на території Криму ще в раніші періоди історії. Вважаю ми не прийшли з Криму, а проживали на цій території в районі річки Кінської серед кримських татар з самого початку.

Спроби польського уряду підпорядкувати собі українське козацтво, жорстко обмеживши його чисельність, приводить до поділу козацтва на реєстрове і нереєстрове (низове) і служить додатковим поштовхом до влаштування Запорозького Коша і його укріпленого центру Запорозької Січі.
Запорізька Січ стає не тільки центром низового козацтва, але й форпостом народної колонізації Степової України.
З утворенням в середині 16 ст. Запорізької Січі, з оформленням Низового Війська Запорожського, яке взяло на себе захист православного населення від татарських набігів, території козацьких уходів починають заселятися постійним населенням.
У 1753-1754р.р. в зв’язку з утворенням на цих землях Нової Сербії, власті Російської імперії насильно виселили звідси українське населення, щоб звільнити місця для переселенців з Балкан.