Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 24 сентября 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 109 страницы

Света незрозуміла чому її син захотів одержати російське громадянство. Вважаю, що після розлучення з чоловіком за постійні його п'янки, він вирішив їй відомстити і переконав хлопця прийняти російське громадянство і навіть піти служити в російську армію, яка постійно воює і не гарантує збереження життя своїм солдатам. Росії потрібне пушечне м'ясо і бувший чоловік, я думаю, це розуміє. Але для нього важливіше створити біль і тривогу матері і він цього домагається.
Марія Лінченко запитала мене, а ти пам'ятаєш кого ваша мама, під час війни 1941 року, переховувала на горищі вашої хати.Сказав знаю.
Під час окупації України німцями в нас в хаті жили німці, а на горищі мама довгий час переховували чоловіка своєї сестри Тоні, дядю Савку Матяша, який втік з німецького полону.
Він в сіні зробив собі постіль. З горища, через віконця, обережно, спостерігав , що робилося на вулиці, навкруги.
Як то мамі казав: "Олько німці вже відступають, скоро прийдуть наші". Мама нікому не говорили, що він там переховується, щоб не видали дядю німцям і тоді б німці знищили всю нашу сім`ю. А пізніше і в радянські часи мовчала, бо і "своя" влада могла приписати мамі переховування родича який втік з німецького полону.
А ті свої, кого дядя так чекав, кинули його в штрафний батальйон і додому він не повернувся. Мама навіть говорили де і хто з тих своїх його вбив на постелі, але детально цього тепер я не пригадую.
Коли я в Одесі переглядав фотоальбом Миколи, то побачив фото батька з штучно перебинтованою рукою і пригадав, що з цим пов'язано.
В одну із моїх поїздок до батька я заїхав до Миколи і разом ми поїхали в Тарасівку. На подвір`ї Микола почав сваритися з батьком, щоб він продав корову бо він не буде приїздити до нього і допомагати по господарству. Потім щоб він не одружувався. Я стояв і спостерігав за цим і намагався зрозуміти яка його справа до цього.
Я сказав, якщо в батька є сила то нехай тримає корову, коли нездатен буде її тримати, то сам її продасть, навіть якщо б Микола заперечував.
Раптом батько звідкись вихопив швайку, якою вбивали свиней, і заніс її для удару по голові Миколи.
Я вмить перехопив його руку і забрав швайку з його руки.
Батько розсердився, що я його дії перервав і сказав, чого ти мішаєшся, я ще ж його не вдарив, якби я вдарив і він лежав тоді втрутився б.
Ми поїхали від батька.
А через якийсь час Микола розсилав нові кіпи брехні на мене і, що ніби я побив батька, і долучали до цієї кляузи фото батька з закрученою бинтами руку. З фото видно, що бинтування зроблено навмисно, невмілою рукою, поспіхом перед фотозйомкою.
Здається, це відбулося після поїздки в Тарасівку заступника директора заводу "Ленінська кузня" по режиму Сура. Бувшого (КаГеБіста). Мабуть це він підказав, що пишіть на Івана любу брехню, вам за це нічого не буде, а на нього потрібні "матеріали" щоб переселити його в Магадан, бо він не дає спокою комуно-фашистській владі на заводі і в державі і відправив заяву в ЦК КПРС про вихід з партії.
Текст заяви в ЦК ідентичний листам в журнал "Огоньок" від 10.04.1990року, який є в частині №2.

Конец текста 109 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.