Я написав в 2005-2006 році дуже велику книжку одним файлом.
Це вийшов ненадійний файл і я його втратив в комп'ютері. Я заново почав писати роботу і для надійності збереження розбив її на п'ять частин.
Першу частину, переважно, я писав текст, наступні частини складаються з листів, документів, статтей та фотографій.
Все про що я написав це тільки маленька крапля з того, що зберегла моя пам'ять. Частина подій, які зберігає моя пам'ять, я вважаю ніби не суттєві для викладення в книжці родоводу. Велика частина з всього про що я пам'ятаю ніби не пов'язане з усім родоводом і я про те не писав.
Але з часом цей підхід я змінив. Всі питання суттєві і вони розкривають хоч і невеликі деталі з життя роду і всіх людей свого часу.
Коли я почав збирати інформацію для родоводу і книжки я дізнавався, що ніби тихі і добрі родичі, які ніби ласкаво говорили зі мною, щоб я чимось їм допоміг, а насправді вели подвійну гру і висловлювали необ'єктивні думки і про мене. Інколи ті думки тепер висловлюють невдячні їх діти, хоч я багато чого доброго робив для їх батьків і для них.
В житті я ніколи не робив подвійних дій і висловлювань в стосунках ні між чужими людьми ні, тим більше, між рідними.
Я завжди говорив так як було і думав.
Під час з`ясування стосунків з бувшою дружиною, вона на мене сказала: "Навіть збрехати невміє".
Бо в нашій родині батьки не брехали і не вчили брехати мене.
Після праці по збору матеріалів родоводу і над книжкою я набагато частіше повторюю думку, що якби я не розворушив всі події раніших часів, то цієї болі в душі не було б.
Тепер постійно, прожите наше життя, стоїть перед моїми очима. Що було недобре в стосунках, відходить на другий план, а душить те що ніколи ми вже не зустрінемося, не поділимося думками між собою.
Особливо багато спогадів приходить коли я буваю сам в селі.
Руки роблять роботу, а мозок працює над минулим. Згадує все нові і нові події з минулого.
Я постійно згадую як мама робили домашні роботи: пекли хліб, робили роботи в домі, на городі і інше. Наприклад збирали огірочки тільки вранці, обережно відхиляли листочки і діставали огірочки, тепер так же роблю і я. Копали картоплю щоб не порізати клубні і т.д.
І я пригадую всі дії мами і намагаюся так же їх виконувати.
Всі роботи дома батьки планували разом і мама завжди мали останне слово в вирішенні всіх справ.
Багато пізніше я зрозумів, що після смерті мами, з якою батько прожив 54 роки, і в віці 76 років лишився сам, розгубився, бо невмів, притаманно жінці, наводити порядок в хаті, ні попрати, ні приготувати їсти, та і тепер треба було все спланувати самому по господарству.
І він кинувся шукати заміну мамі, але цього в нього не вийшло. В наш будинок прийшла корислива з далекими власними намірами жінка. Якій її хитрощі і для її сина не принесли добра.
Після перерви з 2005 року, на проханням Сиваша Федора 9 і 10.02.2009 року я знову повернувся в Центральний історичний архів України. Тепер я побачив не обшарпані приміщення, а відремонтовані, з заміненою всєю столяркою, обладнання, чисто прибранні поверхи. Рядом будувалися для центрального історичного архіву два нові корпуси.