Навпаки, чую погрози слідчої, прокурора району.
Вітя, фотографії наших предків залишилися в батьківській хаті.
Бо при живому батьку ніхто не наважувався забрати їх.
Коли батько помер, все це зникло. Та жінка з якою він жив, комусь пояснювала, що перед смертю батько все спалив.
Я цьому не вірю. Це справа рук тієї жінки.
Про смерть батька я взнав тільки через місяць. Ще деталь, що ні мені ні Наді про похорони ніхто не повідомив.
Пізніше я згадав, коли я поїхав після смерті батька в Тарасівку, чаклунка мені завуальовано, невпевнено говорила за якусь папку. Вже дома я зрозумів, що то говорилося за документи батька, всі наші родові документи і фотографії які були в нашій хаті.
Марії хтось зателефонував в останню хвилину, але батька вона вже дома не застала, приєдналася до процесії по дорозі на цвинтарь.
Син Михайло народився 13.02.1970 року. Закінчив Харківський авіаційний інститут, Одружений, має доньку Катю 16.01.2000р.н.
(В другому шлюбі, дружина Коломієць Інна Вікторівна 31.08.1976р.н., має сина Андрія, який народився 25.05.2006 року, і доньку Даринку народилася в квітні 2008року).
Працював заступником директора магазину будівельних матеріалів на Подолі. Має власну квартиру на Харківському масив. Після переїзду в свою квартиру змінив місце роботи. Тепер займається власним бізнесом.
Син Володимир народився 23.02.1973 року. Закінчив Київський політехнічний інститут. Займається комерцією. Дружина Петровська Ірина Володимирівна 25.11.1969р.н., має доньку Лізу 22.01.2004р.н.
Обидва сини проживають в м. Києві.
Мама Сиваш Ольга Петрівна (дівоче прізвище Гасенко). Народилася 06.12.1908 року.
В вересні місяці 1978 року готували їжу на кухні, а батько порався по господарству, коли він зайшов в кухню, то побачив, що мама лежали на підлозі. В мами трапився інсульт, який вразив мову і рухи. Викликали швидку допомогу і маму відвезли в лікарню.
Я неодноразово автомобілем сам їздив додому, щоб провідати маму в лікарні. Після роботи відразу брав авто і наніч їхав в Тарасівку. Коли стомлювався, з'їжджав з траси, закривався в авто, залазив в спальний мішок і хоч години 2 відпочивав. Вранці я вже був в селі.
Зайду в палату, сяду біля ліжка, або на ліжко, мама дивляться на мене, але нічого не можуть сказати чи подати якийсь знак руками. Через 2,5 місяці мама померли так нікому і не сказавши жодного слова.
Померли мама 08.12.1978 року.
Батько Сиваш Іван Петрович, народився 02.05.1902 року. Після смерті мами, вирішив одружитися на чаклунці. Ми його діти не погоджувалися з його вибором, щоб після релігійної мами, він привів в нашу хату жінку, яка буде тут гадати, шептати і вороже налаштовану проти нас всіх.
Я запропонував, відразу після смерті мами, щоб батько переїхав жити до мене в Київ. Але він відмовився. Почав з усіма дітьми конфліктувати, порвав з нами зв'язки і одружився на чаклунці.
Помер батько 26.01.1996 року.
Прожив він не легке життя. Революція, громадянська війна, голодомори, колективізація. Був репресований, але випадковість, що у його батька Петра Андрійовича був знайомий, як казали наша мама, який займав важливу посаду при більшовиках, через певний час батько повернувся додому.