Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 13 августа 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 161 страницы

Поховали її 03.05 2003р. об 11 годині на цвинтарі м. Мелітополя, біля батьків зятя Віктора Остапенко. Повернувся в Київ я сьогодні 05.05.03р.
27.04.03 Люда (дочка Марії Іванівни) повідомила мені, що Марія Іванівна дуже хвора, Я відразу подзвонив в Мелітополь, Вона почувала себе слабо, але ще поговорили ми з нею по телефону.
Я намагався її підбадьорити, Справами не навантажував.
Потім дзвонив, майже, кожен день і говорив з її дочкою Тамарою, чи Тамариним чоловіком Віктором. Останні дні Віктор казав, що їй стало, ніби, краще.
Періодично приходили лікарі, призначали ліки, уколи. Дочка Люда сама робила матері уколи і доглядала за нею.
Але все це не допомогло.
Так що той лист її, який я переслав Вам був передостаннім до мене, але останнім для нашої спільної роботи.
Вона писала, що Федір Андрійович Сиваш, Ваш дід, жив біля Менделів.
Це так, по вуличному, називали, а справжнє їх прізвище Турчин.
В тому місці, навпроти, жили через дорогу два брати з сім`ями, Павло Турчин, город до річки, і вверх від дороги Василь Турчин.
Більш підходить, що їх хата, яка була біля Павла. Це в продовження ряду хат де була і наша. А от точно де була їх хата могла сказати Марія Іванівна. Тепер це може бути тільки умовно з великим приближенням, Я не встиг вияснити в неї цю обставину. Той час знала тільки вона.
27.04 2003р. я набирав Ханти-Мансійськ і Єкатеринбург. Уточнював по довідці чому не можу вийти на Ваші міста. Вони допомагали мені порадами. Але мене з`єднувало з абонентами в Україні.
Хоч я і набирав після 8 код Росії 10.7, код Єкатеринбурга.
Більше нічого по роботі я зараз тобі не пишу. Бо моя голова зайнята згадкою про сестру. Якій я постійно писав листи, а вона постійно відповідала мені. Розповідала, що відбувається в наших краях.
Про дітей, їх родини. Тепер більше цього не буде.
Тепер будуть рідкі випадкові відповіді її дітей.
Ось так Вітя.
Сьогодні говорив з тією жінкою Сиваш, яка живе в Києві.
Вона говорила, що Сиваш Степан Григорович з Москви повинен був приїхати в Київ на проводи, але не приїхав.
Хтось там в Москві захворів.
В розмові з Москвою ті Сиваші називали ще одного Сиваша, в Москві відомого лікаря, професора, травматолога ортопеда.
Я про нього чув давно, ще коли мені двічі в Києві робили операції на колінку в !982 і 83 роках. Ми, здається, про нього трохи згадували.
Ця київська жінка має телефон Степана Григоровича, але сказала, що повинна запитати дозвіл у них чи можна давати їх телефон. Так що пізніше я повідомлю його, коли одержу сам. Якщо це потрібно напиши.
05.05.03.
P.S. Я маю звичку залишати останні квитки. Ось маю квитки поїздки на похорони Марії Іванівни.
Є квиток останнього приїзду моєї мами в Київ і ще Союзні 5 рублів, які збереглися від моєї мами в її гаманці. Десь є квитки поїздки моєї родини, на похорони мами. Для мене це цінності, бо ці речі тримали їх руки.
Дівчата говорили, що відмітять 40 днів Марії Іванівні.
Цей лист писав ввечері, але і сьогодні вранці, перед відправленням, всі думки біля того, що на похороні і поминках згадували життя Марії Іванівни, а разом і нашої родини, бо це невід'ємно.

Конец текста 161 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.