Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 9 августа 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 49 страницы

Крім Софії, ми їздили до мами і вітчима Володі Стамболійського в село Боровец. У батьків Володі був гарний цегляний будинок з різними додатковими спорудами. Частина городу була біля хати, через город протікав канал з якого можна було поливати город. Ще частина городу з садом знаходилася в горах.
Володя Стамболійський вирішив нам показати Рильський монастир який знаходиться в горах. Поїхали ми туди на Володіному мотоциклі з коляскою. Вже мабуть ми були не так далеко від монастиря, як несподівано пішов проливний дощ. Ми встигли заховатися в приміщення якого то деревообробного комбінату. Там зустрілися знайомі Володі. Вони всіх нас запросили в магазин. Взяли там кожному, мабуть, по 100 грам ракії (горілки). Я не звернув уваги на їхні звички, що з 100 грамами можна просидіти ввесь вечір, а відразу перехилив стакан і випив всю ракію. Володіни знайомі припинили розмови і від несподіванки дивилися на мене, мабуть, як на алкоголіка. Володя пояснив їм, то так п`ють горілку в Союзі. Вони ще довго пили свою норму і вели розмови між собою.
Нам пояснили, що після такого ливню до монастиря ми недоїдимо і ми повернулися в Софію.
В Софії до мене з Миколою підійшов незнайомий. Він цікавився як живеться в Союзі. Потім сказав, що виїхав з Росії під час більшовицького заколоту в 1917 році.
На чужині жити важко коли не чуєш своєї мови, звичаїв це впливає на психіку. Ми поїхали в Болгарію на місяць і через пару тижнів мене брала туга за своєю країною і я вже чекав коли ми вже поїдимо додому.
З Софії я про це вирішив написати своїй знайомій Галі Малій. Брат Микола з за спини прочитав про це в листі і почав сміятися з мене.
До стор.356. Як написано в "Одісеї", я не писав, що в ряди Народного Руху втиснутися не міг.
Мені не зрозуміло для чого і для кого ця неправда написана.
Народний Рух України, це була відкрита для всіх організація, яка утворилася на передодні розвалу "могутнього" Союзу.
Я створив і очолив на заводі "Ленінська кузня", де працював, незалежну профспілку. Моя "Вільна профспілка машинобудівників суднобудівного заводу" входила в Всеукраїнське Об`єднання Солідарності Трудівників (ВОСТ). А ВОСТ, як профспілкова структура, тісно співпрацювала з Рухом.
Як написано "втискиватся" в Рух мені не було необхідності.
Ми всі були одною командою.
Мали спільну мету і ставили чітке завдання перед собою.
За короткий проміжок часу, в мою профспілку з державної, офіційно перейшло біля 1800 чоловік. Тепер ця профспілка захищала інтереси всіх своїх членів, окремо від державної. Ми офіційно приймали участь в підготовці колективного договору заводу.
Адміністрація заводу продовжувала роздувати стару рану в переслідуванні мене, як голови народного контролю, а тепер ще і як голову незалежної профспілки. Багато хто вичікував, виглядав з за "рогу" і чекав як поступлять зі мною. Якщо я перемагав, то кричали ми перемогли. А якщо адміністрація мене притискала, то ці глядачі замість допомоги мені в захисті, говорили бач ми ж говорили що не треба виступати проти них.

Конец текста 49 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.