Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 11 августа 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 51 страницы

Але і там не знайшов для себе місця. Я знаю родину, яка виїхала в Росію, але їх там називали хохлами і вони терпіли такі утиски, що змушені були покинути землю обітовану і повернутися в Україну.
То недаремно говорять "Добре там де нас немає".
Ті кого, в свій час, з Росії заслали в Україну, для розтерзання нашої держави і народу, тепер де хто тихенько повертається до своїх господарів, але не всі.
Одного мого знайомого Молчанов, засланий батько, як прокурор, мордував українців Західної України з 1939 року і після 2ї світової війни. Але синок пригрівся в Києві і в Росію не виїздить.
Російські антиукраїнські сили в Україні і сьогодні намагаються зробити все щоб відсунути від влади, уряду українських патріотично налаштованих керівників. Тому, ці шовіністи, професіонали по інтригах, російською мовою постійно з усіх трибун і кричать, що наші керівники непрофесійні і ніби не вміють керувати державою, промисловістю, економікою, щоб похитнути нашу довіру до них. Вони нищили наших патріотичних керівників і громадян всіх часів. Потім на них розповсюджували брехливі історії які намагаються зберегти і сьогодні.
А ті хто вміє знімати шапки з перехожих, то професіонали.
На деякі посади шовіністи кукловоди підбирають українських запроданців-перевертнів щоб хоч інколи вони говорили з нами українською мовою. А деякі запроданці говорять українською, то активно переходять на російську мову, це для того щоб там за хутором Михайлівським їх розуміли без перекладу, як вони топчуть державу Україну і її народ.
Чомусь в "Одісеї" дуже мало приділено уваги сестрам мого батька Сиваша Івана Петровича, тіткам Ганні, Марії, Вірі.
Сестра батька тітка Віра жила в Роздольному. Вона відійшла від православної віри і з`єднала свою долю з бабтиською релігією і коли було напише листи моїм батькам, або сестрі Марії, то вони навіть читати їх боялися і не хотіли. Втягла в ту релігію і сестру Ганну, коли вона переїхала з с.Павлівки жити до синів в Горлівку.
Вона писала тільки за релігію і нічого з особистого життя і родини.
Там нічого не було за її чоловіка Миколу, чи дочку і сина.
В листах ввесь час були якісь прокльони.
Після приїзду до мого батька вона в одному повідомленні в грудні 1992 року тітці Тоні Матяш сказалала, що я помер.
Я одержав, від Марії Обіход, короткого листа написаного нервовою рукою і закапаного слізьми.
В нім Марія просила тільки відкликнутися, якщо те, що сказала тітка Віра є якимсь непорозумінням.
Тітка Марія жила в селі Басань, недалеко від тітки Химки і Сави Дяченок. Коли помер її чоловік Тихон Павленко, переїхала до дочки в місто Маріуполь.
Тітка Ганна була замужем за Микитою Кривоногом. Жила з дітьми в селі Павлівка, біля ставка, поруч з другим сином діда Хоми, Сашком. Коли лишилася дома сама то переїхала до синів в Горлівку, Донецької обл. З Горлівки тітка Ганна приїздила до нас в гості. Мама з Дяченками намагалися зробити так, щоб вона залишилася жити в Тарасівці. Знайомили її з непоганим дядьком, вдівцем Дмитром Кривоногом. Але тепер її протирічча на релігійній основі, як бабтиски, не сприяло тому щоб вона лишилася жити тут.

Конец текста 51 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.