Після освячення ми ішли додому і намагалися донести додому запалену свічку.
Це не завжди вдавалося.
Якщо доносили свічку запаленою, то це вважалося добрим знаком.
Приходили додому стомлені, але мама були дуже задоволені подіями. Вся сім`я, почувши повернення мами, вставала, ішли вмиватися.
В цей ранок треба було вмиватися свяченою крашанкою.
Вмивалися водою, а свяченою крашанкою водили по обличчю.
Всі допомагали накривати стіл приготовленими 12ю стравами.
Трапезу починали з посвячених продуктів, а після вже їли все, що було на столі.
В 12 страв не входила горілка і її в ті дні ніхто не вживав.
Кожен з дітей, приблизно, знав скільки його особистих крашанок.
В день Паски на вулицях збиралися святково одягнені дорослі і малі. До цього дня, для розваг, дехто готував кітьки.
Це кругле пониження в землі, як сковорідка, діаметром 1-1,2 метра з гарно ущільненою землею. В одному місці був пологий спуск.
Бажаючий грати ставив на вершину крашанку і відпускав її. Вона котилася вниз і по кітьку до тих пір доки доторкалася до іншої, яка вже там була.
Та крашанка вважалася виграною. Гравець знову ставив крашанку на спуск. Це повторювалося до того часу коли крашанка покружляла і не доторкнулася іншої. Ця крашанка лишалася в кітьку.
Ставив крашанку інший гравець.
Так продовжувалося цілий день.
Хто програв свої крашанки більше не грав, або спішив додому за новою порцією, або у когось позичав щоб розкрутитися.
Чи то були і є братніми стосунки керівництва сусідньої країни відносно України.
Пошлюся на ті стосунки, які багатьом відомі і не вимагають глибокого аналізу.
В 1654 році гетьман України Богдан Хмельницький ніби погодив з Росією, аналогічно, як і з іншими країнами, угоду про військову допомогу при захисті державних інтересів двох країн. Інші інтереси обох незалежних держав залишилися самостійними.
Є достовірна версія, що Богдан в 1654 році ні яку угоду про обєднання не підписував. Це підтверджують і дослідження німецьких вчених
Після смерті Б.Хмельницького Росія після 1659 року всадила в гетьманське крісло його сина Юрія і примусили його підписати якусь угоду, а потім її в односторонньому прядку переписувала на свою користь, щоб тиснути на українців, але оригіналу її ніхто не бачив.
Зрозумівши це наступні гетьмани України намагалися вийти з угоди з Росією. Але тепер сусідня країна використовувала Україну, як свою власність, свого васала.
Перед смертю Богдан Хмельницький передав Гетьманську булаву і всі козацькі клейноди Іванові Виговському. Відразу після смерті Богдана, в 1659 році Росія послала на Україну 200 тисячну армію під командуванням Трубецкого, Пожарського і Ромодановського для повного захоплення України. На своєму шляху вони знищували все і вирізаючи мирне населення. Така трагедія була і з містами Борзи і Ніжин.
Вона дійшла до Конотопа, але 4 тисячний козацький гарнізон разом з населенням 70 днів стримували подальший їх наступ. За цей час гетьман Іван Виговський зібрав своє військо близько 60 тисяч і підійшов до Конотопа. В цім бою в червні місяці російська армія зазнала нищівної поразки і втратила до 50 тисяч бійців. Але казаки до кінця цю перемогу не закріпили, не пішли на Москву. Пізніше Росія знову знахабніла.