Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 29 марта 2024
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 97 страницы

Рід Філіпових, тікаючи від землячків переслідувачів шукав притулку в південних землях, близьких до Запорізької Січі.
Але їх землячки протягли руки і до домівок наших дідів, батьків на Запоріжжя.
Мордували родини і наших предків, доводили до втрати розуму. Наш рід змушений був ховатися на власній землі.
Ось при таких обставинах, і знайшли один одного Григорій Федорович Сиваш і Марія Філіпова.
Та система не зуміла їх ні знищити ні висилити в ті краї куди їхні діти виїхали добровільно.
В тій системі всі ми були на обліку. Про нас і наших батьків каральна система держави, знала більше ніж ми здогадувалися.
В мене виникла думка, що система не зуміла згноїти мого батька в Біробіджані, Григорія Федоровича зловити і вислати ближче до нього. А ось сина Віктора вирішила "послати на роботу" за направленням туди де повинен був бути висланий його батько.
Така доля могла бути і зі мною. Вважаю, що мені допомогли добре навчання, вищі сили і те, що в інституті я попав в навчальний експеримент Хрущова і я за направленням в 1964 році поїхав на роботу в м. Київ.
Але з мого випуску багато хлопців і дівчат направили на роботу в захолусті глибинки Росії.
В машинобудівному інституті Запоріжжя вчилися, переважно, ті хто був родом і жив в Запорізській області і ближче до неї. Тепер частина хлопців і дівчат намагалися повернутися назад з тих далеких країв. Багатьом це вдалося.
Дочку Марії Іванівної Обіход, Тамару, після закінчення київського технікуму відправили на роботу в Тюменську область.
Батьки доклали великих зусиль, щоб повернути її в Мелітополь.
При попередній державі, влада, засоби масової інформації багато уваги звертали і повідомляли, що ось раніше до перевороту в Росії і в капіталістичних країнах, одружували хлопців і дівчат по розрахунку, за примусом батьків, не звертаючи уваги чи кохають вони одне одного.
В радянській державі, дійсно хлопці і дівчата, переважно, одружувалися в випадках, коли один одному сподобалися.
Дуже часто одруження відбувалися швидкоплинно. Як казали з першого погляду і не знаючи один одного в життєвих ситуаціях на довшому відрізку часу. Молоді люди починали самостійне життя разом. Наштовхувалися на безліч питань, які кожен розумів по своєму.
Інколи молоді знаходили спільну мову і сім`я притиралася і залишалася цільною.
А дуже часто ці непорозуміння приводили до розпаду сім`ї.
При комуністичному режимі часто сім`я трималася на скаргах в партійну організацію, коли туди зверталася дружина і члена партії там залякували, що заберуть партквиток, якщо не помириться з дружиною.
І ось недавно в одній із радіопередач я почув, які фактори необхідно врахувати молодим людям, які хочуть поєднати свої долі.
Там було три поради, але я запам'ятав тільки одну.
Мабуть тому, що про цей фактор говорили батьки.
Молоді будуть мати міцну сім`ю, коли до цього вони жили і виховувалися в приблизно однакових родинах за характером, достатком і інше.
І я згадав ті розповіді батьків, що раніше молодим пару підбирали батьки, враховуючи свій життєвий досвід. І в цьому є сенс.

Конец текста 97 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с. Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с. Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в России и всем, кто его знал, со словами благодарности.