Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 19 декабря 2018
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Село Тарасовка Луганской области

Неофициальный сайт села Тарасовкаhttp://www.1ua.com.ua/infc.php?id=77937
Село Тарасівка розташоване на річці Красній, лівій притоці Сіверського Донця. Тарасівка заснована на початку XVIII ст. козаками Сватівської сотні Ізюмського слобідського козачого полку. На території села знайдені кам’яні знаряддя епохи бронзи.
У грамоті воєводи князя Долгорукого 1700 р. сказано: 'Велено по челобитью Изюмского полка старшины и козаков, на речке Красной, с верховья вниз по обе стороны, до Кабаньего брода и по Хариной и по Дуванной и по иным долинам, которые в ту речку тянут и по р. Жеребцу, с верховья до устья правою стороною, пасеками и лесками и сенными покосами и рыбными ловлями и всякими угодьями владеть и на тех речках Красной и Жеребец Изюмского полка старшине и козакам, кто похочет, слободами и дворами строиться велеть и служить им Изюмскому полку в козаках по прежнему…' Зворот 'кто похочет … строиться велеть' означає 'дозволити', адже поселялися козаки добровільно. На ці землі претендували також донці, але у 1704 р. Петро І підтвердив раніше надані Ізюмському полку права на їх заселення.
1708 р. - Усі слобідські українські полки, як і територія Тарасівки, включені до складу Азовської губернії із центром у Воронежі.
1716 р. - В складі губерній введені провінції. Землі майбутньої Тарасівки належали Бахмутській провінції Азовської губернії.
1725 р. - Азовська губернія перейменована в Воронезьку.
1765 р. - Полковий устрій скасований, а на місці слобідських полків створена Слобідсько-Українська губернія.
1775 р. - Слобідсько-Українська губернія об’єднана із Воронезькою в Харківське генерал-губернаторство із центром у Харкові.
1780 р. - Харківське генерал-губернаторство розділилось на два намісництва Харківське і Воронезьке. Тарасівка тоді вже існувала як хутір і увійшла до Воронезького намісництва.
В економічних примітках до населених пунктів (1780 р.) вказано: 'Хутор Тарасенков на берегу речки Красной, на которой пруд, и при нем мельница о трех поставах во владении сотника Тимошенкова, действие имеет во весь год&sb_184; кроме полой воды, с нее годового дохода бывает до 80 четвертей (25 тонн). Войсковые обыватели, выселившиеся в хутора из слободы Сватовой Лучки, не весьма рачительны для пашни, а запахивают только для своего ежегодного пропитания, а прочая земля остается в сенокосе для пасьбы скота. А сверх того торг имеют разною соленою рыбою, икрою, и шинкуют горячим вином по разным сторонам и ярмаркам и продают ежегодно разного звания скот. Женщины сверх полевой работы упражняются в домашнем рукоделии, прядут лен, посконь и овечью шерсть, ткут холсты и сукна для своего употребления, а большей частью на продажу.' І що найважливіше: 'душ по ревизии не состоит', тобто населення Тарасівки складали козаки, а не посполиті.
1782 р. - Замість провінцій були утворені повіти. Хутір Тарасенків входив до складу Куп’янського повіту Воронезького намісництва.
1796 р. - Замість намісництв знову створені губернії.
1802 р. - Куп’янський повіт переданий до Слобідсько-Української губернії.
1815 р. - Тарасівка називається слободою, а не хутором.
1820 р. - У Тарасівці збудована церква, освячена у 1825 р.
1825 р. - У Сватовій Лучці та навколишніх селах розквартирований Катеринославський полк 2-ї кірасирської дивізії. До 3-го поселеного ескадрону цього полку входили села Тарасівка, Новочервоне, Тимонове і Маньківка. (Система військових поселень проіснувала до 1857 р. За цей період – у 1829 та 1855 рр. - проводились детальні переписи жителів села. Матеріали переписів збереглися, завдяки чому тарасівчани мають можливість дізнатися про своїх предків).
1830 р. - 'В селе Тарасовке находится 3-й поселенный эскадрон Екатеринославского кирасирского полка. В слободе имеется 293 домов военных поселенцев. Среди военных поселенцев 93 чел. хозяева, 79 их помощников, разного звания военных поселенцев – 1051 чел, женщин – 1036 чел'.
1835 р. - Слобідсько-Українська губернія перейменована на Харківську. До неї приєднано Старобільський повіт, а північна частина Слобідсько-Української губернії увійшла до складу Воронезької і Курської губерній. Такий поділ залишився до революції.
1864 р. - 'Тарасовка Купянского уезда. Слобода казаков при речке Красной, дворов 365, жителей 2726 (мужчин 1472, женщин 1254)'.
1879 р. - 'Тарасовка, бывшее военное поселение при речке Красной, число дворов 581, жителей 3843 (мужчин 1966, женщин 1877), церковь каменная, волостное правление, школа, хлебный магазин, 3 лавки, 4 питейных дома, 2 ярмарки'.
1903 р. - У книзі 'Россия. Полное географическое описание…' приведені такі дані: 'К северу и далее к северо-востоку от слободы (Сватово) отходит большая торговая дорога, пролегающая по левому берегу р. Красной. На 25-й версте этой дороги лежит большая слобода Ново-Красная с населением свыше 4 тыс. человек, школою, лавками и четырьмя ярмарками. В 7 верстах от нее, на том же берегу р. Красной расположена волостная слобода Тарасовка, имеющая жителей около 4 1/2 тыс. человек, школу, лавки и 2 ярмарки.'
1903 р. – До Тарасівської волості входять 4 села. Населення волості 10597 чоловік.
1915 р. – Населення Тарасівки 4731 чоловік.
1917 р. - Населення Тарасівки 3920 чоловік. Тоді у селі було 672 двори, 4561 десятина землі, 317 пар волів, 457 коней, 455 корів, 195 сіялок, 113 жаток, 36 молотарок, 5 кінних маслобійок, 31 вітряк, вальцевий млин та лавка (неофіційні дані).
1918 р. – Населення Тарасівської волості 10692 чоловік.
1920 р. – Населення Тарасівки 5380 чол.
Січень 1921 р. Інформаційне зведення. - 'В волостях …Тарасовской отношение местного населения к советской власти враждебное. При борьбе с бандитизмом население не оказывает никакой помощи, скрывает сведения о движении бандитов…'.
Березень 1921 р. Інформаційне зведення. - 'В волостях …Тарасовской власть отсутствует совершенно. Зажиточный элемент стоит на стороне бандитов, пролетариат сочувствующий советской власти совершенно терроризирован бандами, и какая бы ни была работа без вооруженной силы невозможно'.
1923 р. - Замість повітів і волостей створені округи та райони. Тарасівка віднесена до Першого Жовтневого (Покровського) району Куп’янської округи.
1925 р. - Губернії ліквідовані, а райони підпорядковані безпосередньо Раді Міністрів.
1927 р. – Населення Тарасівки 4964 чоловіка.
1930 р. - Тарасівка увійшла до складу Троїцького району.
1932 р. - Утворені області. Троїцький район увійшов до складу Донецької області.
1932/33 р. – Голод у Тарасівці. Такі події відбувалися у сусідніх з Тарасівкою селах Маньківці, Круглому та Чепігівці: '15 февраля 1933 года в селе Круглом началась селянская забастовка, которая переросла в открытое выступление против советской власти. Селяне избили и изгнали из села представителей местной власти и активистов, которые изымали зерно. Под лозунгами: 'Нет Советской власти', 'Нет коммуне!', 'Прочь активистов', 'Дайте голодному хлеба', крестьяне захватили Маньковку, Чепиговку. Там они разгромили сельсоветы и избы-читальни, разоружили работников ГПУ и служащих сельсоветов, убили председателя Маньковского сельсовета Личмана, разогнали партийные и комсомольские ячейки, местный советский актив. 20 февраля 1933 года это выступление было подавлено. 61 человек участников были осуждены к заключению в концлагерь, 11 человек организаторов были расстреляны'.
1933 р. - Створений Нижньо-Дуванський район, куди була віднесена і Тарасівка. 1938 р. - Донецька область поділена на Ворошиловградську та Сталінську. Нижньо-Дуванський район увійшов до складу Ворошиловградської області.
1941-1945 рр. – Точна кількість тарасівчан, яких забрала Друга світова війна, невідома. У виданні 'История городов и сел УССР' написано, що воювали 507 тарасівчан, з яких 195 загинули. У базі даних Меморіалу є документи про як мінімум 212 загиблих тарасівчан (100 загинули на фронті і в німецьких концтаборах, 112 пропали без вісти) і 4 червоноармійців, засуджених до 10 років позбавлення волі. Книга Пам’яті Луганської області містить дані про 273 чоловік, а на стелах біля братської могили у Тарасівці розміщені прізвища близько 400 загиблих у війні тарасівчан. Але і там вказані не усі.
1963 р. - Частина Нижньо-Дуванського району приєднана до Троїцького. З того часу Тарасівка знаходиться у складі Троїцького району Луганської (бувшої Ворошиловградської) області.
1974 р. – Населення Тарасівки 1519 чоловік, дворів 492.
1989 р. – Населення Тарасівки 1001 чоловік.
2000 р. – Населення Тарасівки 845 чоловік.
2009 р. – Населення Тарасівки 848 чоловік.

У розповіді про Тарасівський краєзнавчий музей використана робота учениці 8 класу Тарасівської ЗОШ І – ІІІ ст. Троїцького району Луганської області Лифенко Анжеліки Юріївни.
Добрий день! Мене звуть Лифенко Анжеліка, я навчаюсь у 8-ому класі Тарасівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Троїцького району Луганської області. Запрошую вас, читачі, до екскурсії по нашому шкільному краєзнавчому музею.
У далекому 1969 році в невеличкій кімнаті у сільському будинку культури під керівництвом вчителя Конюха Івана Кузьмича був обладнаний музей з історії нашого села. Через 17 років було прийнято рішення про перенесення музею до приміщення школи.
Таким чином, краєзнавчий музей нашої школи почав своє існування в 1986 році на основі матеріалів музею села. Музейну кімнату обладнали спеціалісти з художньо-виробничого комбінату міста Луганська за кошти місцевого колгоспу. До 2008 року музеєм керував вчитель історії Канівець Валентин Іванович. Багато документів для музею було отримано з Харківського архіву археології та Московського архіву стародавніх актів.
Експонати для музею збирали учні школи, учителі, вся громада села, кожного року експозиції поповнюються новими матеріалами.
Розглядаючи матеріали першої експозиції, впевнено можна сказати, що життя на території, де зараз знаходиться моє село, існувало ще в кам’яному віці. На вітринах розміщені скребки, щоколки, камінний молоток, наконечник списа, матеріали для виготовлення кам’яних знарядь праці та зброї.
Неподалік від того місця, де я зараз живу, раніше був невисокий пагорб, під час земляних робіт на якому була розкопана стоянка первісних людей. Предмети знайдені там і складають основу даної експозиції. Ці знахідки є підтвердженням того, що сприятливі кліматичні умови, різноманітний тваринний і рослинний світ зумовили поселення людини у наших краях з давніх часів.
Найбільш цікава подія, про яку мені розказав мій дідусь, сталася весною 1963 року, коли пастухи в урочищі поблизу села знайшли кості скелета дуже великих розмірів. Про знахідку повідомили археологам обласного центра, які встановили, що це скелет мамонта. Основні кості скелета зараз знаходяться в Луганському краєзнавчому музеї. В нашій експозиції можна побачити такі частини як зуб, колінний суглоб, частину бивня мамонта.
На родючих землях краю наші предки вирощували пшеницю, ячмінь та інші зернові культури. Тому в наступній експозиції «Знаряддя праці та предмети вжитку селян» можна побачити ціп, яким молотили пшеницю; ріжень, ним укладали снопи; серпи, граблі, коси, ступи – прилади для збирання та переробки врожаю; ярмо для волів та багато інших давніх речей, розміщена колекція паперових грошей та монет різного часу.
Дбайливі господарі товкли зерно у ступах, щоб обрушити на кашу, а то і перемелювали його на муку ручними млинками. Для висаджування бобових культур, кукурудзи та буряків використовували ручні сіялки.
Почесне місце в музеї займають роботи сільського майстра по дереву Деруна Дмитра Івановича. Ще з дитинства він почав виготовляти різні речі з дерева: скриньки, ложки, мисники. Цій майстерності хлопець навчався від свого батька та дідуся. Його руками створено макет знарядь праці селян, макет майстерні по виготовленню коліс, макет току, макет млина. Все своє життя Дерун Д.І. мріяв зробити макет сільського Свято-Нікольського храму. Уже в похилому віці здійснив свою мрію.
Ткацтво належить до найбільш поширених видів господарської діяльності та народного мистецтва, яке має багатовікову історію. Про наявність ткацького виробництва у нашому селі можна робити висновки дивлячись на наступні експонати: терницю, прядку, плащаницю, начиння гребінки, веретена, деталі ткацького станка та інше.
Основними прядильними волокнами були вовна, коноплі та льон. В експозиції можна побачити льняні штани для підлітка та дорослого чоловіка, ткані килими з вовни, одяг.
На окремих вітринах розміщені сорочки-вишиванки. В експозиції музею є сорочка, яку вишила Синятник Євгенія Макарівна у 1911 році для свого нареченого. Іншу сорочку вишила Лифенко Анастасія Андріївна у 1920 році собі на видання.
А біля цієї вітрини відвідувачі затримуються надовго. Із матеріалів обласного архіву тут розміщений подвірний перепис населення села Тарасівки станом на 1917 рік, а також вказано господарство кожного селянського двору: земля, коні, корови, вітряки та інше.
Нижче в вітрині розміщені фотографії з домашніх архівів жителів села.
Нам було дуже цікаво дізнатися, що в 1917 році мешканців села було 3920 чоловік, у господарствах селян знаходилося 457 коней, 317 волів, 195 сівалок, 36 молотарок, 113 жаток, 31 вітряк, 5 маслобойок, оброблялося 4560 десятин ораної землі.
Пройшов час. Моє село пережило дві війни, голодомори, багато іншого сталося. Село змінилося – молодь їхала навчатися і не поверталася в рідні місця, люди їхали на роботу в міста Северодонецьк, Лисичанськ. За даними сільської ради в 2008 році в селі проживало 629 чоловік населення.
Мені дуже хочеться, щоб у нашій країні більше уваги приділялося розвитку села, забезпеченню роботою сільського населення. Я сподіваюся побачити відроджене село, в якому і мені знайшлося б заняття по душі.
Про участь наших односельців в революційних подіях 1917 року та громадянській війні розказують матеріали наступної експозиції. На вітринах розміщені перші декрети Радянської влади, списки учасників громадянської війни, перших добровольців Червоної Армії, фотографії, документи, список учасників громадянської війни, похованих в братській могилі села Тарасівки.
Становлення колгоспу в селі та досягнення колгоспників відображене в документах, схемах, фотографіях. У 1934 році на території Тарасівської сільської ради діяло 4 колгоспи, які потім об’єдналися в один колгосп імені Леніна (1959 рік).
В експозиції, присвяченій Великій Вітчизняній війні, зберігаються листи з фронту, похоронки, хлібні картки, посвідчення та бойові нагороди воїнів-односельчан, власні речі солдат. З різних фронтів не повернулися додому 271 житель села Тарасівки. Серед тих, хто не пошкодував свого життя для Перемоги був і мій прадід Лифенко Феофан Семенович.
Історія Тарасівської середньої школи починається з 1967 року, коли була збудована школа. У вітрині знаходяться фотографії першого директора школи Коритного Миколи Івановича, делегата ІІ з’їзду вчителів Дерун Олександри Михайлівни, фотографії вчителів різних років. В наступній вітрині зібрані підручники, якими користувалися учні повоєнних років. В окремій настінній книзі оформлені списки всіх випускних класів нашої школи, починаючи з 1971 року.
Близько 800 випускників вийшло із стін нашої школи. Дехто з них, одержавши педагогічну освіту , повернулися в рідне село і працюють в школі. Серед них Літвінова З.П., Бабльов О.П., Радіонов О.А., Закотя С.В., Закотя М.В.
Щороку в школі проходять зустрічі випускників. З теплотою вони згадують свої шкільні роки, вчителів і обов’язково відвідують музей, залишають свої подарунки.
В 2003 році учнями школи, під керівництвом учителя літератури Голосної Людмили Іванівни був зібраний матеріал і відкритий куточок присвячений голодомору 1932-1933 років. В експозиції знаходяться спогади тих, хто пережив голодомор, твори учнів, фоторепортаж відкриття в селі пам’ятного знаку «Жертвам голодомору 1932-1933 років», конкурсна робота суспільно-пошукового характеру «Сповідь через роки».
Зараз вже неможливо встановити кількість тих, хто померли від голоду в той страшний рік, довгий час події пов’язані з голодомором замовчувалися. Не можна без сліз читати розповіді про те, як вмирали дорослі і діти. Слід той трагедії залишився в пам’яті людей назавжди.
Наше село багате не тільки майстрами народних промислів, а й митцями слова. У 2006 році була оформлена вітрина «Митці рідного краю». В ній розміщені вірші випускників та учнів школи, жителів села: Краснощока Івана, Галиги Сергія, Кукли Юлії, Голосної Л.І., Андрющенка М.П. Різна тематика їх творів, та особливу увагу привертають вірші про рідне село, Батьківщину. Свої авторські збірки «Мелодии сердца», «Живу для людей» подарував музею поет Луганщини Бобльов С.М., який народився в нашому селі.
http://1ua.com.ua/infc.php?id=77937

Крючкова Надежда

Долгожитель форума
По следам прошлого
Крючкова Надежда
Откуда: Харьковская губерния; Купянский уезд
Всего сообщений: 984
Рейтинг пользователя: 231


[Ссылка на это сообщение]


Дата регистрации на форуме:
5 мар. 2009

Профиль | Игнорировать автора
NEW! Сообщение отправлено: 14 сентября 2010 19:01

ГАХО
1895 год
Ф. 40, оп 107, дело 99
Исповедная роспись 
Новониколаевская церковь, сл. Тарасовка 


Духовные и их домашние 
Священник Иоаннъ Семенов сын Касьянов - 31 год
Жена его Антонина Васильева - 24 года
Их дети:
Елена - 5
Николай - 3
Василий - 2
Константин - 0,5

Священник александр Иоаннов Субботин - 26
Жена его Домникия Григорьева - 23

Дьякон - Петр Михайлов сын Сенявин - 35
Жена его Ниталья Викторова дочь - 36
Дети их:
Ксения - 11
Василий - 9

Священическая дочь девица татьяна Николаева Басанская - 74

Псаломщик Василий (отчество прочесть невозможно, отсутствует фрагмент листа) Войтов - 64
Жена его Елисавета (отчество прочесть невозможно, отсутствует фрагмент листа) - 59
….. прочесть невозможно, отсутствует фрагмент листа…. Иоань - 40
дочь его Надежда - 10

Коллежский Регистратор Михаил - 36
- Елена - 19
- Гавриил - 16
Жена Михаила Мария Иоакимова - 27
Дети их:
Владимир - 7
Александр - 5
Лариса - 3
Николай - 1,5

Псаломщик Андрианъ Георгиев сын Мишин - 62
Жена его Васса Стефанова дочь - 48
Сын от первого мужа (имя?) Дудникова Андрей статского звания - 16

Военные и их домашние 
Отставной солдат 4-го железно-дорожного батальона рядовой Петр Васильев Войтов - 24

отставной солдат Иаков Игнатов сын Гарань - 80
Жена его Сигклитикия павлова - 63
Дети их:
павел - 35
Иоан - 27
Жена Павла 2-ая Христина Иустинова - 25
дети их:
Иоан - 5
Николай - 2
Фекла - 0,5

жена Иоанна Евдокия Афанасьева - 27
Дети их:
Григорий - 2
Елена - 0,5
_________________________

Итого:
Духового ведомства - 21
Военных - 226
Статских - 7
Купцов, мещан и др. - 35
Крестьян - 4123
Из того раскольников -10

При означеной церкви 538 двора


---
Макеенок (Mаkijonek), Выдрицкие, Цыра (белоруссия - польша)
Крючковы, Юрченко (Араповка;Ясиновка;Верхняя Дуванка -Луганская обл),
Алпатовы, Пучковы, Немчиновы, Семенцовы, Скорынины (Урал/Сатка)
МОЙ ДНЕВНИК

Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.