Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 29 января 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 112 страницы

Дід Гасенко Петро відстоював українську національну ідею, тому після комуністичного перевороту був в уряді Центральної Ради. А ось внуки тепер прислуговують московському патріархату.
На фото є мій дід Сиваш Петро Андрійович, його брат Федір Андрійович і сестра Ольга Андріївна. Ось вони і є діти Сиваша Андрія. На фото є і мій дід по мамі Гасенко Петро Оксентійович і його брат Прокіп Оксентійович. З розповіді мами частина з тих хто на фото є нашими родичами і інші, але детально я не пам'ятаю.
Оригінал цього фото висів в нас, Сивашів, в великій кімнаті і мама періодично нагадували хто на них зображений.
В кімнаті в рамці висіла і довідка про звільнення батька з радянської в'язниці, а також і довідки про нагородження і відзнаки батька вже пізнішого періоду, але все це знищила відьма.
Але вона не знищила в нас нашу пам'ять про наш рід.

13.04.2007 року з Києва, ми з Олею Калітіною, поїхали на проводи в село Тарасівку.

По дорозі ми заїхали в м.Пологи до братів Віті і Володі Лиходідів.
14.04.2007р., перед проводами, з Володею Лиходідом я поїхав замовив і поставили пам'ятник моєму батькові Сивашу Івану Петровичу.
А також привели в порядок могили діда Петра і баби Федори Сивашів на цвинтарі в с. Тарасівка (Решетилівка) .
Мамину могилу вже впорядкувала Тоня Плювако (Доля), дочка тітки Ганни, сестри моєї мами.
Тепер я спокійно міг робити для рідних те, що роблять інші люди для своїх рідних, і не турбуватися, що на мене розішлють чергову брехню по типу, що я розриваю могили рідних або щось подібне.
15.04.07 р. ми прийшли на проводи.
Так як в селі я не був більше 12 років, то в ці дні багато хто підходив до мене. Спочатку питали чиї могили ми обробляємо,щоб з`ясувати хто я, або прямо запитували хто я, а потім спілкувалися зі мною.
Дехто хотів почути мою думку стосовно тих подій які є в Україні.
Так як вони не співпадали з їхніми, бо я був учасник померанчевих подій 2004 року і сторонник померанчевої команди, тому Калашник Микола Андрійович, якого переконали підтримувати регіоналів, комуністів, договорився, що сказав, що в Києві живуть дурні. Але я не зрозумів кого він мав на увазі таких як я, чи своїх родичів, яких в Києві багато, чи інших осіб.
Хочу пояснити, що в усіх столицях світу намагаються зібрати кращих громадян своїх країн. Ці люди, як правило, задають тон всій державі в відстоюванні своїх прав і порядку в державі. Українська столиця не є виключенням. В Київ намагаються зібрати кращих громадян. Так було і за Союзу і тепер. Як приклад: мене послали на роботу в Київ бо в мене був дуже високий середній бал при навчанні в інституті.
Я пригадав як раніше відбувалися проводи на гробках. Люди приносили на гробки продукти хто що міг, м'ясо купляли (виписували) в колгоспі. Жінки всю їжу готували на гробках борщ, друге і інше. На гробки приходив священик, з молитвою обходив цвинтар, а після цього люди починали поминати померлих тією їжею яку приготували і яку принесли з дому. Раніше на вільному місці стелили рядна і там сідали і влаштовували трапезу. Пізніше для цього на цвинтарі з дошок зробили довгі столи. Тепер кожен з родичами збиралися біля могил родичів.

Конец текста 112 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.