Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 20 января 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 41 страницы

Туалету в подвір`ї не було, то діти , як мінами, все подвір`я обкладали купками.
Коли прийшли більшовики, батьки бідноти приєдналися до більшовицького керівництва. Вступали в комітет незаможньої бідноти (комнезам) і тепер дуже знущалися з тих хто орендував в них землі, працював не покладаючи рук і кормив тих ледарів.
Влада, роботящих і, зрозуміло, заможних людей прозвала кулаками. Мама казали, що кулаки це ті хто працював денно і ночно і спав на кулаці руки, щоб не проспати ранок.
Бо вставали, коли починало сіріти (розвиднятися). Порали біля худоби і в господарстві.
В 1932-33 році голодовку штучно створили більшовики в помсту, що селяни в 1929-1930 році не хотіли віддавати своє майно і вступати в колгоспи (колективне господарство) і за бунти.
Організували опір владі, бо в заможних людей більшовики примусово відбирали все майно, інвентар, худобу.
Ось і організували їм голодомор. Масово мерли дорослі, діти, старі і молоді. Хто намагався поїхати чи піти в Західну Україну, де радянської влади не було, і там на якісь речі виміняти хоч трохи продуктів, комнезами їх перестрівали і все відбирали. Селянам перекривали дороги в міста, бо в містах якесь забезпечення було.
Масово нищили, переважно, селян.
Комнезами ходили по хатах і подвір'ях і кожен раз шукали продукти. Переглядали діжки, горщики, глечики.
Якщо щось знаходили, то забирали.
В них були довгі металеві прути загострені з одного кінця. Заходили в комори, клуні і по подвір`ї протикали землю цими прутами. Шукали чи не закопано де зерно в землю. Від голоду люди просто безсилі валялися хто де, дома, на вулицях.
Дехто з людей зникав, а пізніше, виявлялося, що їх з`їли інші.
Мама говорили, що ще більше почали мерти коли в 1933 році вже дозрівав хліб.
Голодні люди правдами і не правдами, бо не було вже чого втрачати, пробиралися на поля, виминали зерно з дозріваючих колосків і цілі зернята там їли. Зернята набухали в животах, набагато збільшувалися в об'ємі і розривали шлунок і кишки.
Вперше трагедію голодомору, на державному рівні, в Україні відмітили 26.11.2005 року, уже за президентства Віктора Ющенка.
А пізніше, за ініціативи Ющенка, в Києві почали будувати меморіал жертвам голодомору з свічкою. Але ті хто проти того щоб згадували і говорили про жертви голодомору почали розпускати плітки, що ніби людям немає чого їсти, а Президент витрачає кошти на свічку.
І це,переважно, говорять ті хто організовував голодомори або кого завезли в Україну після голодоморів для подальшого розтерзання нашого народу. Я їх запитую, а як бути мені коли мої рідні лежать в землі після тих подій без хрестів і хоч яких то позначок.
Суму витрат я поділив на кількість населення України. І пояснюю, що з кожної людини на меморіал взяли по 10-15 гривень і якщо ви голодаєте то я зараз вам віддам цю суму з своєї пенсії.
Інша людина, яка була присутня при цій розмові, запитує у противника, а чи багато можна купити в 2009році на таку суму якщо б гроші роздали б усім людям.
Мама розказували, що після комуністичного перевороту діяли тройки. По наклепах і доносах вони приходили вночі до намічених ними людей. Господаря забирали з хати.

Конец текста 41 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.