Сиваш - моя фамилия
генеалогический сайт
Sivash - my family
genealogical site
Сегодня - 6 августа 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Для просмотра изменений на сайте нажмите на дату выделенную жирным
___


Rambler's Top100

© 2008-. Все права защищены. При перепечатке материалов ссылка обязательна

Скачать книгу полностью (19 880 Кб)

Введите страницу      

Начало текста 46 страницы

Був один прикрий, якщо не близький до трагічного випадок.
Батьки завжди допомагали сім`ї Марії Іванівній Обіход, доглядали дітей, вирощували для них свиней, якщо щось треба було будувати в них, батько їхав до них.
Ми їхали з батьком велосипедом з села Роботіно від Марії Іванівни, де вона працювала вчителькою. Були вже за 1-1.5 км від дому.
З гори батько сильно розігнав велосипед, щоб не вставати і виїхати на підвищення. Внизу на перегині дороги вилка переднього колеса відламалася і ми з батьком трохи не загинули.
Я прийшов до свідомості тільки коли возом привезли додому і вже везли мене з дому в лікарню.

Батько привіз з війни фінку і старовинний пістолет (наган).
Фінку батько загубив на весіллі у Сави Даниловича Дяченко, а де дів пістолет невідомо. Можливо і тепер десь захований в будинку де жили батьки і ми.
Спочатку батько пістолет не ховав. Коли в сільському клубі (під клуб використовували хату мого діда Петра Гасенко, якого висилили з дружиною після 1917 року). сільські "артисти" ставили якусь виставу, пов'язану з війною, то брали в батька цей пістолет, щоб демонструвати справжню зброю. Періодично, дома батько ставив капсуль і без набоїв стріляв в плитку. Але потім десь заховав так, що ми його не бачили.
А пізніше з сином Миколою написали в КГБ кляузу, що ніби то цей пістолет знаходиться в мене і я хочу з ним приїхати до батька з погрозами.
До стор.326. .В 1972 році Сиваш Віктор Григорович з рідними приїхали провідати сестру Григорія Федоровича, Химку Федорівну в с.Басань і моїх батьків.
Він приїхав в с. Тарасівку до моїх батьків з батьком, дружиною Ніною і тестем. В той час дома був і я. Я фотографував їх , але фото вийшли не якісні і фото залишилися тільки в моєму альбомі, як пам'ять і згадка про подію. Коли збирали матеріали для книжки, деякі з них я вислав, але в книжку вони не ввійшли.
До стор.327. .Петро Оксентійович Гасенко (Петр Аксентийович) це наш дід по мамі Ользі Петрівні (Гасенко) Сиваш.
Діда я не пам'ятаю. Вони з бабою померли в голодомор 1932 і 1933року
Мама багато доброго розповідали про нього і бабушку Лукерю, Розказували що спочатку дід працював конюхом, але навчився і став бухгалтером банку в с.Петропавлівка (Тарасівка).
Тепер як інтелігент, намагався в цьому дусі виховувати і дітей в любові до України, мови, дав дітям початкову освіту.
Багато говорили мама вибірково, виходячи з того часу і враховуючи ту репресивну політику тієї держави. Багато говорили коли я ще був малим. Переважну більшість з того я забув. Коли почали про все згадувати, дещо я згадав теж, але короткими епізодами. В тому числі і про Сальські степи.
Поховані дід Петро і бабушка Лукер`я на кладовищі в селі Решетилівка (Тарасівка), що знаходиться недалеко від хати, якої вже немає, моєї тітки Ганни Долі (Гасенко)
Недалеко від неї, останні роки свого життя, вони жили в убогій хаті.
Але і там дошкуляли їм комсомольці. Взимку залазили на дах і закривали димову трубу, щоб димом дід з бабою в хаті потруїлися.

Конец текста 46 страницы
Сайт посвящен 100-летию со дня рождения моего отца Сиваша Григория Федоровича, который родился 27 сентября 1908 года по старому стилю в с.Петропавловке, Бердянского уезда, Таврической губернии; в настоящее время с.Тарасовка, Пологовского района, Запорожской области в Украине и всем, кто его знал, со словами благодарности.