Якби ми ті розповіді батьків чули відкритіше, а не шепотом і все знали і записували, то можливо і ми були б набагато добріші, чуйніші один до одного.
Рідніше ставилися один до одного.

В дитинстві і в молоді роки, коли ми чомусь не слухали своїх батьків, мама говорили «згадаєте мене, коли мене не стане».
Тоді ми думали та то мама так говорять, щоб ми їх слухали.
А коли не стало батьків, то дійсно відбувається так. І тепер я зрозумів, що мама переказували свій стан відносно померлих своїх батьків, з якими хотіли б і порадитися і пожалітися, як старшими своїми близькими, та тепер це було неможливо.
Тепер і мені багато чого хочеться розказати своїм батька, але це неможливо.
В свої молоді роки я звертав увагу, що мама могли зав’язати розмову із зовсім незнайомими для неї людьми і завжди знаходили цікаву тему для розмови.
Тепер, чомусь, часто і до мене звертаються незнайомі люди і я знаходжу теми для спілкування з ними.
А ті хто знає мене давно, звертаються до мене так «ось ти завжди об’єктивний, то поясни, чому поступає, хтось з чиновників, політиків чи керівників так?» Я завжди пояснюю ситуацію так як я розумію і думаю.
Але цікаво, що навіть з часом, від не рядових громадян, чиновників, відомих політиків чую пояснення на таке чи подібне питання і вони за змістом такі ж, як пояснював чи вже написав і я. Багато хто звертаються до мене щоб я пояснив сьогоднішню ситуацію і обставини які є.

До стор.337. З спогадів моєї мами. Її мама Лукер`я Іванівна в молоді роки працювала на панщині в Ольгополі.(так називалася частина сусіднього села, де тепер був колгосп ім. Куйбишева). Як пояснювали мама, назва села пішла від прізвища пана.
Чітко не пам’ятаю, чи то бабуся впала чи вдарилася, пішла гангрена і вона позбулася ноги до коліна.

До стор.349. Я, сестра Марія і брат Микола вперше поїхали в Болгарію в 1961 році. Надя тоді жила в центрі Софії, на вулиці Іскор 3. Під час нашого перебування в Софії в космос полетів другий космонавт Герман Тітов.
Крім Софії, ми їздили до мами і вітчима Володі Стамболійського в село Боровец. У батьків Володі був гарний цегляний будинок з різними додатковими спорудами. Частина городу була біля хати, через город протікав канал з якого можна було поливати город. Ще частина городу з садом знаходилася в горах.
Володя Стамболійський вирішив нам показати Рильський монастир який знаходиться в горах. Поїхали ми туди на Володіному мотоциклі з коляскою. Вже мабуть ми були не так далеко від монастиря, як несподівано пішов проливний дощ. Ми встигли заховатися в приміщення